День 2. Провінція Крабі. Острова. Печера Phranang Cave.

Таїланд закохав у себе з першої секунди. Усю дорогу з аеропорту в провінцію Крабі я не відлипав від вікна нашого мінівена. Багато хто знає, що я фанатію від рослин. Люблю їх усією душею, іноді навіть більше за людей. Так ось Таїланд – рай для таких ботанік–задротів, як я: пальми, ліани і трави, густі яскраві чагарники, каучукові та фруктові дерева, банани, кокоси, ананаси, дуріани і джек-фрут – і вся ця рослинність застилає кожен вільний клаптик землі. Джунглі – це моє. Однозначно. І пофіг на всіх цих смертельно небезпечних гадів, які ховаються в кущах.

Максим Заселян

Його проект NUISIDIDOMA – це поштовх для самого себе і інших ніколи не сидіти на місці і подорожувати. Одного разу він зрозумів, що не заспокоїться, поки не побачить як мінімум півсвіту. Максим – мандрівник з величезним досвідом, на його рахунку вже 35 країн і 45000 км автостопом. З його історіями і блогами більш детально можна ознайомитися у соц. мережах:

З іншими матеріалами блогера більш детально можна ознайомитися в соц. мережах:

Другий день розпочався рано. Відразу після щільного сніданку в тому ж готелі Centara, стрибнули в бас і полетіли до пристані, де нас вже чекала модна синя моторка. Швидкий інструктаж, крем на плечі, колу в руки і, розрізаючи хвилі, полетіли до островів. План на сьогодні налічував 5 локацій: Tup Island, Chicken Island, Poda Island, Hong Island і печера Phranang Cave, яка доверху завалена дерев’яними і керамічними об’єктами фалічної форми, і, ясна річ, є священною. Жодного разу не був на островах, ну, знаєте, таких, як в рекламі Баунті. І ось я тут, в оточенні прекрасної компанії, валяюсь на кристально білому чистому піску, ганяюся за яскравими рибами в водах Андаманського моря і п’ю кокосове молоко прямо з горіха. Я абсолютно не прив’язаний до комфорту і вважаю, що не від нього залежить якість подорожі, але піддаватися такому сервісу, як в Таїланді, я періодично готовий 🙂 Гіди відточили свою майстерність до ідеалу, передбачили все – жарко? – ось тобі холодна водичка, кола або сік, спітнів? – тримай вологі серветки, зголоднів? – снеки, пироги і фрукти та інші ніштяки. Те ж саме стосувалося і команди нашої моторки. Коли на повній швидкості вітер здув мій кепончік, капітан, не думаючи ні наносекунди взяв право керма, і зробив коло, щоб виловити мою кепку. Мило до жаху. І така уважність всюди. Не впевнений, що зміг би довго ось так от в’ялитися на райському пляжі, але відчуття космічно приємні.

Традиційно червоний, як рак, я прийшов в готель і тут же відрубився. Але спрага солодкого підняла мене на ноги і я розчинився в нічному місті в пошуках шоколадки.