День 3. Термальні джерела і чарівний тайський масаж. Храм Тигрової Печери.

Ранок третього дня почався з дзеркала, у якому я побачив підсмажений такий шматок м’яса, червоненький, румяненький … Потім традиційний сніданок, де від різноманітності опцій скрутилася  шия, і – в бусік. Програма на сьогодні містила всього дві локації (зате які!) і переїзд в новий (природно розкішний) готель. У першому місці потрібно було максимально розслабитися, у другому, навпаки, напружитися до вен на лобі. Не знаю чому, але всі переїзди цього тріпу супроводжувалися Сплін’ом. Альбом за альбомом, починаючи з «Сигналів з космосу», не міг зупинитися. Геній лірики, Саша Васильєв, не хотів відпускати.

Ми прибули на місце. Двері мінівена відкрилися. Нас зустріли п’ятеро дівчат, за якими тягнувся сад. За традицією запропонували випити соку, склад якого ми б ніколи не вгадали. Заповнили анкетки і вирушили в роздягальню. Айееес – нас чекали три години в раю: справжній тайський масаж, термальні джерела і щільний обід. Якщо у вас є душа – терміново продайте її за справжній тайський масаж! І душу сусіда продайте, щоб продовжити задоволення. Це дуже приємно. Особливо, коли це роблять професіонали, а не якась там панночка з тижневих курсів масажу в Броварах. Я бився як міг, намагався щосили, зі шкіри геть ліз, але таки здався і захропів, на півсекунди, але зумів швидко реабілітувався. Увесь, в прямому сенсі слова, пом’ятий, я приповз до гарячих джерел. На мене начепили штани-алладіни, показали розминку, поклали в контрастні ванни, оброблені шалено красивою плиткою, вручили кокос і залишили ловити дзен. Шкода, не можна було провести так з півроку. Обід вже був накритий. Знову говорити про їжу безглуздо, пальці, як годиться, мало не з’їв.

Якщо в першій локації нас зустрічали панночки-масажистки, то тут, біля підніжжя Wat Tham Sua зустрічали макаки–резуси. Щоб не заглиблюватися, скажу, після цього чудового масажу нам потрібно було пройти близько 1300 сходинок вгору до Храму Тигрової Печери. І після такого мирного початку дня, маршрут наверх для багатьох видався заняттям жодного разу не з веселих. Ну а я просто бадьоро посміхався (шляхом випльовуючи легені). Пройшовши шлях наверх, вже там, близько золотого Сіддхартхі Гаутами, розумієш, що не дарма крокував і потів. Нагорі прекрасно, свіжо і тихо. Дивитися на зелені безкраї простори під бурею, яка зривалася – безцінно.

На зворотному шляху краплі змусили ноги працювати активніше. Спустилися втричі швидше. Мінівен помчав крізь падаючу з неба воду прямо до нового готелю. Цю ніч ми проведемо в Seaview Resort Khao Lak вже знайомої нам мережі Centara. Описувати місце потрібно буде довго, але скажу тільки що нагадувало воно рай (хоча, справжній рай чекав мене далі) – широка берегова лінія, басейни, зелені зарості, прекрасна кухня, широкі ліжка і простирадла з запахом чистоти, і найголовніше – білі халати! В Таїланд я їхав з двох причин – побачити країну і, сидячи в білому халаті без труселів на балконі свого номера п’ятизіркового готелю, заварити кави, скрутити смачну самокруточку і з усім цим добром дивитися в далечінь і не думати ні про що. І я зрештою зробив це. Приємно ставити галочки.